Російська розвідка — це не про холодний розум і гаряче серце, а про волохату лапу, яка постійно тягнеться за брудними грошима

15 березня 2023 року “Європейська правда” з посиланням на “Bild” повідомила, що, не зважаючи на фактичне вигнання Російської Федерації з Ради Європи, зі 120 росіян, які працювали в міжнародних установах цієї структури, близько 90 зберегли свою роботу донині.

Зокрема, до таких людей можуть відноситися ті, хто мають друге громадянство (окрім російського). Однак, ключовою небезпекою цього факту, є те, що багато хто з цих людей, може бути пов’язаний з російською розвідкою.

Хто очолює боротьбу з відмиванням грошей в Європі

Європейські журналісти довідалися, що директором програми Ради Європи по боротьбі з відмиванням грошей Moneyval є 39-річний росіянин Ігор Небиваєв, батьком якого є 68-річний генерал Служби зовнішньої розвідки Росії Владімір Небиваєв, який за даними Bild, служить у Москві.

Ім’я Ігоря Небиваєва вказане на офіційному сайті Moneyval, але про його родинні зв’язки раніше публічно не повідомлялося. Як виявилося, батько й син Небиваєви досі зареєстровані в одній квартирі в Москві.

Ігор Володимирович Небиваєв народився 14 вересня 1983 року в Литкаріно, Московської області. Як свідчить його профіль на Linkedin, у 2005 році Ігор Небиваєв закінчив Московський державний університет ім. М. Ломоносова і в тому ж році влаштувався (чи, радше, був влаштований своїм батьком) головним адміністратором Євразійською групою по протидії легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (ЄАГ). ЄАГ була створена у 2004 році і є асоційованим членом ФАТФ. Ініціатива щодо створення ЄАГ була вперше оголошена Російською Федерацією на пленарному засіданні ФАТФ у жовтні 2003 року. У лютому 2004 року це питання було розглянуте на міжнародній нараді з питань співробітництва держав-учасниць СНД у боротьбі з відмиванням грошей та фінансуванням тероризму за участі країн СНД та Китаю, а також кілька міжнародних організацій. Установча конференція відбулася в Москві 6 жовтня 2004 року і в ній взяли участь шість країн-засновників: Білорусь, Казахстан, Китай, Киргизстан, Росія та Таджикистан. У 2005 та 2010 роках група була розширена та включала Узбекистан (2005 рік), Туркменістан (2010 рік) та Індію (2010 рік), які раніше мали статус спостерігача

Вже у травні 2008 року, через три роки роботи в цій міжнародній установі, Ігор Небиваєв отримує посаду її виконавчого секретаря та керівника підрозділу Федеральної служби фінансового моніторингу РФ (Росфінмоніторинг). В цей час він видає свою наукову роботу під назвою “Российско-американские отношения в 1990-ые-начале 2000-х годов”.

У грудні 2010 року він вже заступник директора міжнародного тренінгового та методологічного центру Росфінмоніторингу (АНО “МУМЦ ФМ”). По суті, це давало Небиваєву-молодшому постійно перебувати в інформаційному середовищі міжнародних процедур боротьби з відмиванням коштів. А вже у березні 2012 року він виїжджає за кордон та стає політичним радником в Раді Європи, здійснюючи нагляд та управління програмами технічної допомоги Ради Європи у сфері боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, повернення активів і боротьби з корупцією в Центральній, Східній і Південно-Східній Європі, Близькому Сході та Північній Африці.

У вересні 2019 року Небиваєв став керівником підрозділу Економічних злочинів та співробітництва Ради Європи. А у березні 2020-го його було призначено виконавчим секретарем програми Ради Європи по боротьбі з відмиванням грошей Moneyval. У березні 2023 він відмітив у своєму профілі на Linkedin, що він став керівником одного з підрозділів. Тобто, залишився в працювати в цій організації, навіть після гучного скандалу в європейській пресі.

Син за батька не відповідає, якщо це генерал СВР РФ

В березні 2018 року, батько європейського чиновника Ігоря Небиваєва, Володимир Небиваєв став фігурантом розслідування журналістів “ТСН”. 23 березня 2018 року співробітники патрульної поліції затримали автомобіль з дипломатичними номерами російського посольства в Києві, в якому їхали троє російських дипломатів з ознаками алкогольного сп’яніння. За кермом BMW тоді перебував представник прикордонної служби ФСБ Руслан Требунський, а пасажирами були офіцер з питань безпеки посольства Росії Валерій Шулік та офіційний представник служби зовнішньої розвідки Росії Володимир Небиваєв.

Через тиждень після зазначених подій так само на “ТСН” вийшло ще одне розслідування, яке, фактично, описувало роботу резидентури російської розвідки в Києві, до якої входив директор російського культурного центру в Україні Костянтин Воробйов.

Детальної інформації про подальшу долю генерала СВР РФ Небиваєва, на даний момент, отримати не вдалося, як і підтверджень того, що він спілкується зі своїм сином. Однак, стрімка кар’єра Небиваєва-молодшого говорить про те, що без протекції з боку батька та його відомства, зробити її було б досить важко.

Відмивання коштів та російські розвідки

Найбільший шахрайський скандал в сфері відмивання грошей останнього часу відбувся в Німеччині влітку 2020 року. Після того як німецька платіжна система Wirecard подала заяву про банкрутство, з’ясувалося, що з її рахунків безвісти пропало близько двох мільярдів євро.

Головним підозрюваним став Ян Марсалек — 40-річний громадянин Австрії та головний операційний директор Wirecard, якому допомогли втекти від арешту агенти російських спецслужб в Австрії.

Російське видання Центр «Досьє» та Süddeutsche Zeitung писали про те, що Ян Марсалек був пов’язаний із приватними військовими компаніями на Близькому Сході та в Африці, а також зі спецслужбами кількох країн — у тому числі й Росії.

ГРУ могло завербувати Яна Марсалека ще понад двадцять років тому. Усі ці роки він міг надавати російським розвідникам фінансові послуги з відмивання та релокації коштів, а також доповідати їм про контакти із західними спецслужбами та політиками.

Німецькі правоохоронні органи 22 липня 2020 року повідомили, що заарештували колишнього виконавчого директора австрійця Маркуса Брауна (Markus Braun) та двох членів ради директорів платіжного провайдера Wirecard за “комерційне шахрайство”. В кінці червня слідчі в Німеччині та інших країнах зацікавилися шахрайськими операціями платіжного провайдера Wirecard, який, як виявилося, роками підробляв звітність

А виявилося це не зважаючи на цілком пристойні аудиторські звіти поважних міжнародних аудиторських компаній, які діяли під контролем німецького фінансового регулятора, який підпорядковувався тодішньому міністру фінансів Німеччини Олафу Шольцу.

За даними слідства, керівництво компанії Wirecard записало в актив з неіснуючих банківських рахунків 1,9 мільярда євро, що складає майже чверть усього балансу. Скандал вибухнув після того, як аудитори недорахувалися цієї суми на балансі компанії.

Член ради директорів та виконавчий директор Wirecard Ян Марсалек (Jan Marsalek), якого вважають ключовою ланкою шахрайської схеми, зміг втекти з Німеччини через аеропорт в Австрії, використавши приватний літак, який доправив його до Мінську, звідки він вже дістався до Москви де і залишився.

Розслідування проти Марсалека вели різні журналісти, в тому числі з Financial Times, за словами яких він неодноразово хвалився лондонським банкірам своїми зв’язками в австрійських спецслужбах і знанням формули отрути “Новачок”, а також іншими подробицями отруєння Сергія і Юлії Скрипалів.

Видання Handelsblatt та центр “Досьє” повідомляло, що Марсалек переховується десь у Підмосков’ї під наглядом співробітників ГРУ. Крім того, розслідувачі ідентифікували, що Марсалек здійснював операції з криптовалютами в інтересах своїх російських клієнтів (чи то господарів).

Марсалек у приватних розмовах вихвалявся перед співрозмовниками доступом до секретних даних австрійської спецслужби BVT — слідство в Австрії дійшло висновку, що знайомі з BVT і допомогли йому втекти. Але, оскільки втік він до Москви, то є і усі підстави вважати, що втечу забезпечила агентурна мережа російських розвідок в Австрії та Німеччині.

8 грудня 2022 року розпочався судовий процес у справі Wirecard. Тисячі акціонерів і клієнтів втратили в цілому 20 мільярдів євро — так оцінювали Wirecard до раптового банкрутства, не рахуючи зниклих кількох мільярдів з рахунків самої компанії. Банкрутство Wirecard стало одним із найгучніших економічних скандалів в історії Німеччини за останні 80 років. Колишня канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel) та її тодішній заступник та голова мінфіну, а нині канцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) були змушені давати свідчення в рамках парламентського розслідування цієї гучної справи.

Одним з найцікавіших фактів по справі виявилося відкриття, що серед членів ради директорів Wirecard була громадянка Росії Анастасія Лаутербах, яка також раніше входила до ради директорів російської “Першої вантажної компанії” (ПГК) — масштабного майнового комплексу, який керував рухомим складом на російській залізниці. Це важливий інфраструктурний бізнес, який складно обходиться без участі спецслужб. У Wirecard Лаутербах відповідала (яке співпадіння) за комплаєнс та боротьбу з фінансовими зловживаннями.

Таким чином, всередині, нібито, “вільної від корупції” Європи, під пильним оком міністра фінансів Олафа Шольца, російські спецслужби влаштували агентурне гніздечко, яке коштувало вкладникам більше 22 мільярдів євро, з яких 2 мільярди було вкрадено. Не виключено, що вкрадені кошти пішли на вілли та у закордонні гаманці функціонерів російської розвідки.

Потенційний агент ГРУ громадянин Австрії Ян Марсалек, ймовірно, при допомозі інших агентів ГРУ в Австрії, накивав п’ятами від слідства та оселився у Москві. І усе це не заради відсунення НАТО на кордони 1997 року, як декларував Володимир Путін, а для банального “гешефта”.

Ще один генерал СВР РФ та його синок — “епіческій герой”

Ще у вересні 2018 року кількома французькими медіа прокотився скандал масштабної шахрайської афери, яка отримала назву Dubai Papers. Оприлюднені журналістами документи підтвердили існування міжнародної мережі ухилення від сплати податків в Дубаї (ОАЕ), яка використовувала еміратський інвестиційний фонд Hélin International.

Центральним фігурантом скандалу став російський громадянин, що проживає у Швейцарії — 37-річний Олексій Коротаєв, син генерала СВР РФ Олексія Олександровича Коротаєва.

Амбітний фінансист і молодий власник європейського футбольного клубу Олексій Коротаєв-молодший вже у 2014-му зареєстрував на Маврикії свою компанію з управління активами “Private Kapital Partner Asset Management”, яка і стала частиною фінансових схем еміратського Helin International. Пізніше її діяльність була зупинена контролюючими органами.

Очевидно можливості сина були цікаві батьку, який, за даними онлайн-джерел, обслуговував контракт між Росією та Єгиптом на постачання літаків загальною сумою 3,5 мільярда доларів. За допомогою фінансових схем потрібно було оперувати розподілом комісійних від цієї угоди та покриттям видатків на хабарі і супутніх витрати заходів СВР.

Так, наприклад, за даними іншого французького онлайн-видання, з рахунків Nchi Private & Investment Bank (Джибуті), який також може мати зв’язок з Коротаєвими, у 2016-му році було переведено біля 2-х мільярдів доларів, з використанням рахунків і компаній з орбіти Helin International. Журналісти видання стверджують, що правоохоронні органи США розслідують саме цю транзакцію.

Через підозрілу діяльність партнери коротаєва-молодшого по Helin International звинуватили його у незаконному підписанні чеку на 18 млн. євро, що призвело до його арешту 10 лютого 2017 року та засудження до трьох років ув‘язнення.

Всього через шість місяців він звільнився, заплативший простий штраф у 2000 євро, після чого, зустрічно звинуватив партнерів у зловживаннях та підробці підпису, а також спробував отримати доступ до коштів фонду. Щоб зробити це він звернувся по допомогу до іншого свого партнера — банкіра іранського походження Хедаятоллах Бахтарі, який є також щасливим власником паспортом громадянина України і, водночас, власником найменшої української банківської установи — “Альпарі Банк”.

За словами журналістів, у березні 2022 року дружина іранця Бахтарі українка Анастасія Абрамова, використовуючи компанію Union Offshore, спробувала отримати доступ до коштів фонду в одному з еміратських банків, пояснюючи, що, нібито, сам Коротаєв передав їй права здійснювати операції від імені окремих клієнтів Helin International.

Від відмивання коштів до убивств — бізнес російських розвідок

Серед усього цього розмаїття імен, компаній, банків та оборудок, особливу цікавість викликає все ж таки генерал СВР Коротаєв-старший. Єдина офіційна згадка про нього зберігається у протоколі допиту колишнього міністра енергетики Російської Федерації Ігоря Юсуфова. На початку 2019 року екс-міністр енергетики РФ Юсуфов проходив свідком у судовому розгляді Московського окружного військового суду у справах про численні вбивства, вчинені бандою Аслана Гагієва (Джако).

Серед інших замовних вбивств банди на слуханнях розглядали епізод з розстрілом російського бізнесмена Андрія Бурлакова, причиною чого став конфлікт навколо контролю над європейськими суднобудівними верфями “Wadan Yards”, реальним власником яких міг бути саме Юсуфов.

В ході розслідування вбивства свого подільника Андрія Бурлакова, екс-міністр Юсуфов повідомив, що з Бурлаковим його познайомив у травні 2008 року саме Олексій Коротаєв, якого він знав як генерала СВР.

Що стосується замовних вбивств російських підприємців представниками російського криміналітету та спецслужб, то цим в наш час вже давно нікого не здивуєш. Однак, ланцюжок зв’язків між сином генерала СВР, власником українського “Альпарі Банку” та його дружиною-українкою — дійсно трохи бентежить.

Так чи інакше, питання відмивання коштів російськими спецслужбами у індустріальних масштабах в різноманітних юрисдикціях тільки набирає актуальності. Особливо з інтенсивним розвитком електронних засобів здійснення платежів та використанням криптовалют. Адже, на відміну від того, що говорять Володимир Путін та Сергій Наришкін — російська розвідка — це не про холодний розум і гаряче серце, а про волохату лапу, яка постійно тягнеться за брудними грошима.

Дмитро Золотухін

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства